Ризаліт
Ризалі́т — частина будинку, що виступає за основну лінію фасаду від фундаменту до даху. Поширена думка, що назва цього елемента походить від італ. risalita — виступ. Але в італійській архітектурі ризаліт називається avancorpo. Ризаліти зазвичай розташовані симетрично відносно центральної осі фасаду в його центральній, бічних або наріжних частинах. У горизонтальному перерізі ризаліт може бути прямокутним або у вигляді півкола. За допомогою ризалітів пожвавлюється фасад будівлі, тому вони використовувались при будівництві палаців ще з часів ренесансу. Згодом застосовувались при будівництві адміністративних та цивільно-промислових споруд, а також багатоквартирних будинків. Ризаліти стали окрасою фасадів замку в Підгірцях, дому митрополитів у Києві, палацу Потоцьких у Кристинополі, палацу в містечку Великий Любинь, палацу графів Реїв у Микулинцях. Ризаліти набули популярності серед архітекторів доби бароко та класицизму, а також у часи захоплення історичними стилями наприкінці XIX — на початку XX століття.
